Гичка — Тлумачний словник української мови

Гичка

Гичка, и, ж.

1. стебло та листя на городніх рослинах.

2. верхня частина зав'язаного мішка, вище вузла.

3. перен., розм. грива коня.

— ірон. волосся людини.

— гичкоріз.

Гичка в інших словниках

Гичка — Російсько-український академічний словник (А–П)
Гичка — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31