Гиря — Тлумачний словник української мови

Гиря, і, ж.

1. металевий предмет певної форми і ваги, який править за міру при зважуванні;

Предмет великої ваги для гімнастичних вправ.

— як гиря на нозі — обтяжувати когось.

2. висячий важок, який, приведений у рух, врівноважує що-небудь.

— гирьовий, гирьовик.

Гиря, ч., ж., розм., зневажл.

1. Низько острижена або брита голова.

2. Перен. вбога, нужденна людина.

Гирун, Вирявий, Гирюватий, присл. Виряво.