Геній, я, ч.
І. особа, наділена найвищим ступенем обдарованості у творчості, що має загальнолюдське значення.
2. найвищий ступінь обдарованості людини у її творчості.
— Геніальність.
3. У давньоримській мифології — дух, божок, покровитель (або навпаки) людини в її діяльності.
— Дбб-рий геній, злий воній — про людей які мають благотворний або поганий вплив наукогось.
— Геніальний.