Гвинт — Тлумачний словник української мови

Гвинт, гвинта, Ч.

1. Стрижень із спіральною різьбою на боковій поверхні.

2. Рушійна частина літака, пароплава.

3. У знач. присл. Гвинтом. Рухаючись по спіралі.

— гвинтик, гвинтити, гвинтівка, гвинтовий.