Гармонія1, ї, ж.
1. муз. закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні; співзвучність. — поліфонічний або акордовий супровід мелодії у музичному творі; бідна гармонія зіпсує і найкращу мелодію. — І частина теорії музики, що вивчає закони музичної співзвучності.
2. злагоджене, приємне для слуху звучання кількох звуків (інструментів, оркестру); милозвучність.
— гармонізувати, гармонізований, гармонізація, гармонізування.
3. злагодженість, взаємна відповідність різних якостей, предметів, явищ, частин цілого; світова гармонія.
— гармонійний, гармонічний, присл. гармонічно; гармонійність, гармоніювати.
ГАРМОНІЯ2, ї, ж. музичний інструмент (ручний чи гсоний) з металевими язичками, що приводяться в рух струменями повітря.
— Гар-мбніка.
— Гармоніст, гармоністка, розм. Гармонь.
Гармонія в інших словниках
| Гармонія — Словник чужомовних слів і термінів |
| Гармонія — Великий тлумачний словник сучасної української мови |