Гайдук — Тлумачний словник української мови

Гайдук

Гайду́к, -а́, М.; Узверт. гайдуче.

1. У XV–XIX ст. у південних слов'ян — повстанець-партизан, що боровся проти турецького поневолення.

2. Солдат надвірної охорони.

3. Виїздний лакей, слуга. Гайдуки в лівреях.

4. Народний танок.

Е гайдука садити — танцювати навприсядки.

— Гайду́цький.

Гайдук в інших словниках

Гайдук — Російсько-український академічний словник (А–П)

Гайдук — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31