Віра — Тлумачний словник української мови

Віра, -и, ж.; узверт. Віро.

1. Упевненість у чомусь, в комусь.

2. Ставлення до кого-небудь, що ґрунтується на переконанні в чесності, щирості, правоті когось.

— Довіря.

3. Визнання існування бога.

4. Те або інше релігійне віяння, віровизнання.

Віра², виг.

У мові вантажників команда, що означає «піднімай», «вгору».