Вік — Тлумачний словник української мови

Вік, у, ч.

1. тривалість життя людини, тварини, рослини.

2. період часу в сто років.

3. період часу, який виділяється за певними ознаками, подіями і т. ін. — Епіха.

4. надзвичайно довгий час. — Вічність.

5. присл. надзвичайно довго. * Завжди.

Віковий, Вікувати, Вічний, Вічність, присл. Вічно.