Вухо, а, с.
1. орган слуху й рівноваги в людини та хребетних тварин.
2. зовнішня хрящова частина органу слуху.
— Вушна раковина.
— Вухинь, Вухастий, Вухотий, Вушний.
3. перен. про людину, що підслуховує чужі розмови для передачі їх комусь.
— Шпигун.
4. бокова частина шапки, що закриває вушну раковину.
Вухо в інших словниках
| Вухо — Великий тлумачний словник сучасної української мови |