Вундеркінд — Тлумачний словник української мови

Вундеркінд, А, Ч.; у зверт. Вундеркінде.

1. дитина, яка не за віком має виняткові здібності, талант до чогось.

2. перен. про будь-яку дитину (інколи і про дорослого) і її здібності з іронією.