Ворота — Тлумачний словник української мови

Ворота, ріт, мн.

1. проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають. — брама.

2. затвори шлюзів, які затримують воду на певному рівні.

3. спорт. горизонтальна перекладина на двох стояках (штангах) із визначеною висотою і відстанню між ними як частина футбольного, хокейного чи іншого поля, яку захищає команда у грі з іншою командою.

— воротар, воротарка.