Володар — Тлумачний словник української мови

ВОЛОДАР, я, ч.; у зверт. воло-дарю

1. власник чого-небудь. господар.

2. тн., хто стоїть на чолі держави, краю і т. ін. (про царя, короля і т. ін.).

3. тн., хто має владу над кимось, чимось, вільно розпоряджається ким-, чим-небудь. велитель.

4. перен. тн. або те, що має великий вплив на кого-, що-не-будь.

— володарка, володарний, володарство, володарський, володарювання, володарювати.