Верх — Тлумачний словник української мови

Верх

Верх, у, ч.

1. найвища частина чого-небудь.

2. перен. перевага в чому-небудь. Брати (взйти) верх.

3. зовнішня, лицьова сторона одягу, який має підкладку, а також матеріал для цієї сторони.

4. муз. високі звуки, ноти.

5. мн. Верхи, перен. найвпливовіша частина суспільства, організації і т. ін.

Верх в інших словниках

Верх — Російсько-український академічний словник (А–П)

Верх — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Верх — Фразеологічний словник української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31