Вентиль — Тлумачний словник української мови

Вентиль

Вентиль, я, ч.

1. Техн. запірний клапан для вмикання й вимикання трубопроводу або для регулювання руху рідини, газу, пари й ін. у трубопроводі.

2. Муз. вид клапана в духових музичних інструментах для зміни висоти звуків.

— Вентильний.

Вентиль в інших словниках

Вентиль — Словник чужомовних слів і термінів
Вентиль — Російсько-український академічний словник (А–П)
Вентиль — Великий тлумачний словник сучасної української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31