ВЕДМІДЬ, мед я, ч.; узверт. ведмедю.
1. великий хижий ссавець із незграбним масивним тілом, укритим густою шерстю, і короткими лапами.
2. перен. про незграбну, неповоротку або про сильну людину.
— ведмедик, ведмедикувзтий, ведмедина, ведмедиця, ведмедя, ведмедячий, ведмежі, ведмежий.