Вампір — Тлумачний словник української мови

Вампір, а, ч.; у зверт. Вампіре.

1. міфологічна істота у фольклорі європейських народів — мрець, який нібито виходить із могили, щоб ссати кров людей. — Упир.

2. рід великих кажанів із родини листо-носих, що живуть у тропічних лісах.

3. перен. про людину, що мучить або експлуатує залежних від неї людей. — Кровопивця.