Важіль — Тлумачний словник української мови

Важіль, -я, Ч.

1. Знаряддя (обертальний навколо нерухомої опори стрижень), що служить для механічного піднімання, підважування чогось, зрівноважуючи більшу силу меншою.

2. Перен. Засіб, який може сприяти розвитку чогось, досягненню мети, підсилити, пожвавити діяльність.

— Натиснути на потрібні Важилі.

Важелець, Важільний.