Біс, -а, ч.
1. Уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками. — чорт, гаспид, аспид, дідько, лукавий, нечистий, злий дух, нечиста сила.
— бісени, бісик, бісиця, бісів, бісівський, бісовий, бісячий.
— Біс вселився в кого — хтось перебуває у стані збудження, запалу і т. ін.; Біс злизь кого — хтось безслідно пропав, кудись подівся; Біс із ним — уживається для вираження примирення з чим-небудь, байдужості до когось, чогось; До біса: а) чого і без додатка. багато, безліч чого-небудь; б) дуже, надзвичайно; в) уживається для вираження категоричного небажання мати справу з ким-, чим-небудь, терпіти когось, щось; г) уживається, коли проганяють або відпускають кого-небудь з обуренням; ґ) куди завгодно; Ні к бісу: а) дуже поганий; б) зовсім, абсолютно.
2. Уживається як лайка. — чорт, чортяка, гаспид, аспид, гаспидяка, дідько.
Біс2, виг. уживається як прохання глядачів повторити виступ.
- На Біс, зі словами «викликати», «співати» і т. ін. повторно.
— Бісирувати.