Біля, прийм., зрод.
1. указує на місце перебування або розташування кого-, чого-небудь поблизу когось або чогось.
— Побіля, край, коло, близько, поблизу, недалеко, неподалік, неподалеку.
2. уживається з дієсловами «працювати», «клопотати», «поратися» і т. ін. та відповідними дієслівними іменниками для позначення того, що дія спрямована на певних осіб і предмети.
— Коло, над; коло, за (зі словами «ходити», «доглядати»).
3. рідко. указує на приблизну кількість, міру, час.
— Близько, коло, щось із.
Біля в інших словниках
| Біля — Великий тлумачний словник сучасної української мови |