Біль — Тлумачний словник української мови

Біль, бблю, ч.

1. відчуття фізичного страждання.

— болючий, больовий, більсний, безбільсний, болючість, болячка, боліти, присл. болюче, бляче.

2. відчуття прикрості, образи, смутку.

— болючий, більсний, боліти, присл. болюче, бляче.

Біль2, і, ж.

Біла іржа — хвороба хрестоцвітих, що спричиняється до появи блискучих плям на листках, стеблах, квітках і плодах рослини.