Біб, бббу, ч.
1. однорічна городня рослина, що має в стручках поживні плоди.
2. плоди цієї рослини.
3. дрібний плід, стручок деяких городніх і польових культур із родини бобових.
— Бобина, Боббвий.
— На бобах, перев. зі словами «зоставшімся», «сидіти», «зоставляти» / т. ін. — без нічого, ні з чим.
Біб в інших словниках
| Біб — Великий тлумачний словник сучасної української мови |