Буцім, розм.
I. спол. порівняльний. приєднує підрядні порівняльні частини складного речення або звороти. — Наче, неначе, мов, немов, ніби, нібито, буцімто, мовби, немовби, начебто, неначебто.
2. спол. з'ясувальний. уживається для приєднання деяких видів підрядних частин складних речень зі значенням сумніву, непевності тощо. — Ніби, мов, неначе, немов, нібито, начебто, мовби, немовби, буцімто.
— Буцімто.
3. част. уживається у значенні, близькому до «схоже на те», «ніби», «наче», «немов».
Буцім в інших словниках
| Буцім — Великий тлумачний словник сучасної української мови |