Будинок, нку, ч.
1. будівля, споруда, призначена для житла.
- Оселя, кам'яниця, хороми, хоро-мина.
— Див. будувати у 1 знач.
2. науковий, культурно-освітній, побутовий та інший державний заклад, установа, а також будівля, де він (вона) міститься.
- Будинок відпочинку.
- А дитинчатий будинок — закритий навчально-виховний заклад для дітей, які не мають батьків;
- Пологовий будинок — медичний заклад, призначений для надавання медичної допомоги під час пологів.
Будинок в інших словниках
| Будинок — Великий тлумачний словник сучасної української мови |