Бряжчати, чу, чиш, недок.
1. утворювати, ударяючись, дзвінкі й різкі, але короткі звуки (про металеві, скляні та ін. предмети); викликати такі звуки, ударяючи по металевих і подібних предметах або трусячи ними. Брязкати, Брязкотати, Брязкотіти, Бриньчати, Дзвякати.
— див. брязк.
2. невміло або недбало грати на музичному інструменті. Брязкати.
— Брязкати.
Бряжчати в інших словниках
| Бряжчати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |