Бронза — Тлумачний словник української мови

Бронза, і, ж.

1. сплав міді з оловом, алюмінієм та іншими металами.

Бронзувати, Бронзування, Бронзувальник, Бронзувальниця, Бронзовий.

2. художній виріб із такого сплаву.

Бронзовий.

3. перен. колір, подібний до кольору такого сплаву.

Бронзовіти, Бронзовий.

4. розм. про бронзову медаль за третє місце в спортивних змаганнях, на конкурсі і т. ін.

Бронзовий.