Борода — Тлумачний словник української мови

Борода́, и, Ж.

1. волосяний покрив на нижній частині обличчя.

2. перен., розм. про бородатого чоловіка.

— бородань, бородач, бородай, борода́тий.

— бороди́ще, борода́тий, борода́нь, борода́ч, борода́й.

3. виступ нижньої частини обличчя, утворюваний щелепою.

— підборо́ддя.

— підборо́ддя, підборо́ддячко, підборо́дний, підборо́дник.

4. У деяких тварин і птахів — жмут шерсті або пір'я коло шиї.

5. етн. кущик жита або пшениці, залишений господарем на обніжку після закінчення жнив.