Болото, а, с.
1. грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто зі стоячою водою та рослинністю, що любить вологу.
— багнo, багнище, баговиння, мочарі, багновиця, багновище, твань.
2. тільки одн. розм'якла від дощів, розтавання снігу та ін. земля на шляхах, стежках і т. ін.
— багнo, багнище, баговиння, багновище, багновиця, грязь, твань.
3. тільки одн., перен. усе те, що характеризується застоєм, відсутністю живої діяльності, ініціативи.
— багнo, трясовина, багнище, багновище, багнюка.
— Болотистий, Болотний, Болотяний, Болітце.
— Кидати болотом (болото) у кого-що, на кого-що — ганьбити, бруднити кого-, що-небудь;
— Місити болото — йти, їхати по розмитій дорозі;
— Топтати в болото: а) принижувати чию-небудь гідність, знеславлювати когось; б) компрометувати, дискредитувати що-небудь.