Богобоязливий — Тлумачний словник української мови

Богобоязливий, -а, -е. який вірує в бога, боїться порушувати заповіді святого письма.

Релігійний, Богомільний, Богомольний, Віруючий, Набжний, Побжний, Благочестивий, Богобоязкий, Богоблизний, Христолюбивий.

Богобоязливість, присл. Богобоязливо.