Блискучий — Тлумачний словник української мови

Блискучий, а, е.

1. який дає блиск, блищить. сяючий, сийний, сяйливий.

2. який має лиск, лисніє. глянцевий.

Блискучість. присл. Блискучо.

3. який виділяється розкішшю, багатством і т. ін. пишний, шикарний. Блискучо.

4. перен. дуже розумний, дотепний.

5. досконалий формою і змістом.