Битва — Тлумачний словник української мови

Битва, -и, ж.

1. бій між ворожими арміями, військовими з'єднаннями і т. ін. (тривалий, жорстокий або вирішальний).
• баталія, бійовище, побивіще, січа.

— бити, битися, битий.

2. перен. діяльність, спрямована на створення, досягнення чого-небудь (політична, господарська і т. ін.).
• боротьба, бій.