Бирка — Тлумачний словник української мови

1. молода вівця, яка ще не ягнилася.

Ярка.

Биря, Бир-бир.

2. овеча вичинена шкура.

Смушок, Смух.

3. смушева шапка.

4. про нікчемну, погану жінку.

Бирка2, і, ж.

1. Паличка або дощечка, на якій робили нарізки для лічби, підрахунків у господарстві.

2. Невеличка дощечка або металева бляшка з номером чи написом, яку прив'язують до шиї тварини, а також до різних товарів, тари й ін.

— бирочка.