Безнадійний, а, е.
1. який не має надії на щасливий кінець, на успіх, на поліпшення чогось.
— безвихідний, безпорадний, безперспективний, безвиглядний зах.
— безнадійність, безнадія, надія, надійний, присл. або присуди, сл. безнадійно.
2. який нездатний виправитися, стійкий у своїх схильностях, звичках (звичайно негативних).
— невиправний, непоправний, закоренілий.
Безнадійний в інших словниках
| Безнадійний — Великий тлумачний словник сучасної української мови |
| Безнадійний — Фразеологічний словник української мови |