Безмовний, а, е.
1. Який нічого не говорить, мовчить. • мовчазний, мовчазливий, німий.
2. Який неохоче розмовляє. • мовчазний, мовчазливий.
3. Який не має здатності говорити (про тварин).
4. Який не супроводжується мовленням, виявляється без слів. • мовчазний, німий, німбтний, безсловесний, безслівний.
— Мовити, Мова, Мовний.
5. перен. Який не насмілюється висловити свою думку. • безсловесний, безголосий.
6. перен. У якому не чути ніяких звуків, сповнений тиші. • тихий, беззвучний, мовчазний, німий, німбтний.
Безмовний в інших словниках
| Безмовний — Великий тлумачний словник сучасної української мови |