Бандероль — Тлумачний словник української мови

Бандероль, і, ж.

1. вид поштового відправлення (пересилання книг, журналів, ділових паперів, дрібних предметів і т. ін. у паперовій обгортці).

2. наклеєна на товарі паперова смуга на знак сплати акцизу або мита.

— бандерольний.