Багно — Тлумачний словник української мови

Багно, а, с.

1. болотисте місце. болото, багнище, баговиння, мочарі, багновиця, багновище, твань.

2. тільки одн. розм'якла від дощів, розтавання снігу та ін. земля на шляхах, стежках і т. п. багнище, баговиння, болото, багновище, багновиця, грязь, твань.

3. перен. про погане оточення, середовище людей, яке негативно впливає на кого-небудь. багнище, багновище.

— багнюка, багнистий, багнище, багновище, багновиця, багнисько, присуди, сл. багнисто.

— затоптати (втоптати) в багно — принизити, зганьбити, дискредитувати когось, щось; мити багно — йти, їхати по розмитій дорозі.