Арешт, у, ч.
1. Позбавлення волі, узяття під варту обвинуваченого за наявності підстав у встановленому законом порядку за рішенням суду чи санкцією прокурора.
2. Юр. Судова заборона вільно розпоряджатися власним майном, позбавлення свободи жити у суспільстві, на своїй сфері, на своєму полі.
— Арештант, Арештантка, Арештантський, Арештований, Арештовувати, Арештувати.
Арешт в інших словниках
| Арешт — Великий тлумачний словник сучасної української мови |