Ансамбль — Тлумачний словник української мови

Ансамбль, ю, ч.

1. Єдине ціле, що побудоване на правильному співвідношенні, узгодженості його елементів.

2. Група співаків, музикантів або танцюристів, що постійно виступає як єдиний художній колектив.

3. Музичний твір, призначений для одночасного виконання кількома музикантами та співаками.

4. Художня узгодженість, злагодженість у виконанні драматичного, музичного і т. ін. твору.

5. Архіт. Гармонійна єдність у розташуванні та оформленні групи будівель, пам'ятників, зелених насаджень і т. ін., що становлять єдину архітектурну композицію.

6. Зі смаком підібраний комплект, що складається з предметів одягу, взуття, головних уборів.

Ансамблевий, Ансамблевість.

7. Перен. Про дружній колектив, групу людей, об'єднаних загальними інтересами.