Амінь.
1. Стверджувальна частка, уживається як прикінцеве слово в молитвах, проповідях, читаннях святих текстів; вірно, істинно.
2. У знач. іменника, невідмінюване, середнього роду (звичайно як присудок). Остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого-, чого-небудь.
— Кінець, могила.
Амінь в інших словниках
| Амінь — Великий тлумачний словник сучасної української мови |